Микола Хвильовий — Синя далечінь революції
Він до нестями любив життя – і обірвав його сам у 1933 році. 13 листопада 2026 року професорка докторка Алла Паславська зі Львова представила одного з найважливіших авторів української модерної літератури в Гайдельберзькому університеті. Запросив університет спільно з громадською організацією «Дружба не знає кордонів» (FkkG) за підтримки ОУОН.
Місце проведення заходу є знаковим. Читання відбулося в Інституті перекладу та усного перекладу на вулиці Пльок 57а, господарем заходу був проф. д-р Богдан Бабич. Модерувала захід проф. д-р Стефанія Пташник з Германістичного семінару. Вона представила Паславську як науковицю, котра вже багато років прагне дати українським авторам німецький голос.
Паславська — перекладознавиця в Національному університеті імені Івана Франка у Львові й була нещодавно призначена амбасадоркою FAU 2026 Університету Фрідріха-Александера в Ерлангені–Нюрнберзі. Представлений том спільно з віденським славістом проф. Алойсом Вольданом саме вона видала та переклала.
Революція в синьому
Хвильовий був переконаним комуністом. У громадянській війні він боровся на боці більшовиків, також проти Української Народної Республіки. Паславська це не приховувала, і саме це протиріччя робить його складною і, отже, захопливою постаттю. Його критика радянської системи виходила з близькості: він вимірював реальність за обіцянками революції.
У 1920-х роках здавалося, що багато чого є можливим. З так званою «українізацією» радянська влада в тодішній столиці Харкові дозволила українські видавництва, журнали та школи. Для учасників, підкреслила Паславська, ця надія була реальною.
У Хвильового революція не червона, а синя: «синя далечінь», яка обіцяє все та ніколи не досягається. Його романтика дивиться вперед, тоді як німецька романтика радше озирається назад. Тому й книга має рідкісне, свідомо обране синє.
Коли обіцянка вбиває
Збірка містить вірші та чотири новели. У «Коті у чоботях» з революціонерки стає функціонеркою. Коли оповідач зустрічає її знову, спочатку вона перевіряє його партквиток, а вже потім вітає його. Довгий звинувачувальний текст не потрібен, цієї однієї сцени достатньо.
Найсильніша новела для Паславської — «Я (Романтика)». Чекіст засуджує свою власну матір до смерті і застрелює її, щоб довести свою ідеологічну послідовність. Після цього продовжують світитися «тихі озера комуни за горами». Матір звуть Марія — для Паславської це одночасно і власна мати, і Богородиця, і сама Україна.
Вірш про голод на селі виник за роки до Голодомору і сьогодні читається як передчуття: «Коні гризуть кору з кілків».
«Геть від Москви!»
У 1925 році Хвильовий співзаснував літературне об'єднання ВАПЛІТЕ. Його принцип — правильна установка не замінює талант. Українська література повинна орієнтуватися на Європу, а не на російську. Його заклик «Геть від Москви!» стосувався не людей, а кінця тієї культурної підпорядкованості, яка міститься в терміні «Малоросія».
Це зайшло занадто далеко. У 1926 році Сталін особисто атакував його в листі до українського партійного керівництва, а «хвильовізм» став бойовим терміном. Українізація закінчилася, товариства та видавництва були закриті. У Харківському будинку письменників «Слово», який колись планувався як вітрина соціалізму, мешканців один за одним забирали.
Микола Хвильовий бачив голод на селі 1933 року власними очима. Після арешту свого друга Михайла Ялового він запросив друзів на читання, пішов у сусідню кімнату і застрелився. Паславська розуміє це як протест. На його похороні дозволили востаннє публічно говорити про нього; після цього він був викреслений з радянської літератури. Вона сама ніколи не читала його в школі.
Хвильовий символізує ціле покоління, яке називають «Розстріляне відродження». Приблизно 300 письменників, поетів та священників були, за словами Паславської, розстріляні, вигнані або зникли безвісти.
Переклад у команді
Перекладали українські студенти Львівського університету – німецькою мовою, а отже, не рідною для них. Паславська відредагувала їхні версії, Вольдан остаточно уніфікував все. Від ідеї до готової книги пройшло півтора року. Найскладнішими були назви рослин, кольори та власні неологізми Хвильового. Книга вийшла у видавництві Wieser, за підтримки Австрійського коопераційного бюро у Львові.
Це не перша книга цієї команди. Раніше вийшли, зокрема, антології про Галичину та ранніх українських авторок, книга про Івана Франка та остання антологія Шевченка. Чому вона саме так працює, пояснила Паславська тверезо: видавництва орієнтуються на ринок, і імена повинні спочатку заявити про себе, перш ніж інтерес до них зросте. Наступний проєкт йде в протилежному напрямку: до 250-річчя Генріха фон Клейста у 2027 році має вийти книга Клейста українською мовою.
Паславська подякувала Юпові та Оксані Люстенгоувер, якій і належить ідея видання, із товариства «Дружба не знає кордонів» (Freundschaft kennt keine Grenzen e.V., FkkG). Товариство співфінансувало переклад і потім видання книжки, а тепер організовує її презентації по всій Німеччині.
Що сьогодні каже Хвильовий
У дискусії хтось із публіки провів паралель із сьогоденням: історія повторюється, з початку російських атак було вбито близько 350 українських митців. Що сьогодні Хвильовий має сказати європейським читачам?
Паславська коротко відповіла: світ не може миритися зі смертю невинних людей, і однієї стурбованості недостатньо. Потрібно робити щось конкретне – також проти байдужості.
Хто хоче прочитати книгу, скоро знайде її також в університетській бібліотеці Гайдельберга: ГО FkkG (Дружба не знає кордонів) подарує бібліотеці три примірники цього тому.
Микола Хвильовий: Wahnsinnig liebe ich das Leben. (Amazon) Видано Аллою Паславською та Алойсом Вольданом. видавництво Wieser, Клагенфурт, 2025, 978-3990297025