Історична діаспора і нові громади: сила – в єдності
Мільйони українців, яких війна змусила виїхати, змінили обличчя української Європи. На Європейському форумі української діаспори в Ауґсбурґу провідники СКУ, ЕКУ та ОУОН говорили про те, як перетворити це випробування на силу, а силу – на вплив.
Європейський форум української діаспори (ЕФУД) відбувся 30–31 жовтня 2026 року в Ауґсбурґу. Тематична панель 2 у суботу мала назву «Історична діаспора, нові громади та зміни в організованому українському житті в Європі». На сцені зібралися Павло Ґрод, президент Світового Конґресу Українців (СКУ), Богдан Райчинець, голова Європейського Конгресу Українців (ЕКУ), Евген Чолій, голова громадської організації «Україна-2050» і президент СКУ у 2008–2018 роках, та Ростислав Сукенник, голова ОУОН. Модерував Мирослав Гочак, заступник голови ЕКУ. Замість доповідей – короткі чіткі відповіді в тематичних блоках, а потім жвава розмова із залою та глядачами трансляції.
Громада, яка виховує покоління
Павло Ґрод згадав діаспору, в якій виріс: церква, школа, кредитова спілка, молодіжні організації, культурні ансамблі. Це було ціле українське життя, яке виховувало гордих і свідомих українців, готових стати на захист України. Сильна громада, за його словами, об’єднана, впливова й інтегрована, але не асимільована. СКУ сьогодні об’єднує українські організації в 85 країнах, а через ініціативу «Unite with Ukraine» світове українство зібрало для ЗСУ понад 110 мільйонів доларів. До четвертої річниці повномасштабного вторгнення, за даними СКУ, відбулося понад 1200 акцій у 80 країнах і 750 містах. Він нагадав залі, що СКУ – це всі ми, і це заслуга кожної громади.
Ростислав Сукенник назвав першою умовою сили чітку ідентичність, другою – здатність говорити одним голосом. Він запропонував простий розрахунок: лише новоприбулих українців у Німеччині – мільйон триста тисяч. Якби кожен давав громаді бодай євро на місяць, це було б 1,3 мільйона євро щомісяця – достатньо, щоб за рік збудувати власні центри й школи. Чи готові ми до цього – це і є міра нашої свідомості.
Богдан Райчинець нагадав, що держава Україна насамперед мусить відстоювати себе від агресії: для діаспори є лише мікропрограми МЗС через посольства – від кількох сотень до тисячі євро. Чи може громада бути сильною без політичного впливу? Він, що виріс у комуністичній Чехословаччині, відповів ствердно: громада вижила і тоді. Але на виборах до Європарламенту, за його спогадами, було лише трохи більше дюжини кандидатів українського походження – і це свідчить, що політично ми ще не допрацьовуємо.
Голова UWC, Пол Грод: Ініціатива «Unite with Ukraine» зібрала понад 110 мільйонів доларів США для збройних сил від світової діаспори.
Голова ОУОН Ростислав Сукенник: «Якби кожен українець у Німеччині сплачував лише 1 євро на місяць, ми мали б достатньо коштів для створення власних центрів і шкіл».
Голова ЕКУ, Богдан Райчинець: "Оборона України має пріоритет. Українська громада може і повинна мати більший вплив."
Спринт і марафон
Після 2022 року бюджети діаспорних організацій зросли у сто разів, а самі організації – у п’ять–десять разів, сказав Павло Ґрод: люди довірили їм свої пожертви, а на молодіжних таборах забракло місць. Улюблена його фраза – те, що було неможливим, сьогодні можливе. Але він переказав засторогу, яку на початку великої війни почув від лідера хорватської діаспори: хорвати під час війни в Хорватії продавали маєтки й віддавали все, і їхня громада після того майже перестала існувати. Цієї помилки не можна повторити. Діаспора мусить бігти спринт і водночас витримати марафон. Російський шовінізм, що намагався знищити українців голодом і намагається сьогодні війною, не зникне завтра. Тому наші діти, внуки й правнуки мають зростати свідомими українцями, які захищатимуть інтереси України і після перемоги.
Стара й нова діаспора – разом
Ростислав Сукенник розповів, як традиційні організації Німеччини, спираючись на зв’язки з ЕКУ та СКУ, давали орієнтири тим, хто приїхав. Новоприбулі часто починали будувати свою Україну просто тут. На акціях лунало «Україна понад усе!». Для українців це звичне патріотичне гасло, а німців воно насторожило: воно відгукується рядком «Deutschland über alles» з першої строфи «Пісні німців», яку скомпрометував нацизм і яку сьогодні не співають. Сукенник наголосив, що це не критика, а етап зростання. З часом нові ініціативи почали шукати контактів і долучатися. Членство, за його словами, – формальність. Вирішує відчуття приналежності та спільні цінності.
Богдан Райчинець назвав нові організації свіжим вітром: без них навіть організації з великою традицією втратять значення. Евген Чолій пішов далі: ті, хто приїхав після 2022 року, хочуть не лише щоб їх представляли, а й мати власний голос у структурах СКУ та крайових надбудов. Для цього треба знайти нову формулу.
Європа – новий центр ваги
ЕКУ – один із засновників СКУ, і після оновлення статуту він має більше представників у керівних органах, пояснив Павло Ґрод. Якщо до уряду приходять три українські організації поодинці, їх вислухають, але з ними не рахуватимуться. Коли мільйони українців живуть у Європі, баланс має зміщуватися сюди. Його мрія – щоб у найближчі п’ять–десять років президента СКУ вперше обрали з Європи. Він анонсував, що з початку 2027 року СКУ разом із ЕКУ відновить представництво при Європейському Союзі в Брюсселі.
Богдан Райчинець розповів про стисле стратегічне бачення транскордонного українства, яке ЕКУ представив зранку на своїх річних зборах і незабаром оприлюднить. Павло Ґрод підтримав цю ініціативу: Україна не повинна писати стратегію про свою діаспору без діаспори.
Евген Чолій наголосив, що на шляху України до ЄС і НАТО саме до голосу ЕКУ прислухатимуться найбільше. Український Конґресовий Комітет Америки, за його словами, сьогодні як ніколи потребує підтримки світової мережі через складні відносини між США і Україною. Він назвав три важелі, які допоможуть наблизити перемогу: переконати Захід, що Україна захищає цілісність усієї Європи, допомогти їй захистити небо та передати їй близько 300 мільярдів євро заморожених російських активів. Для їхнього подальшого заморожування, переконаний він, немає жодного виправдання – ні політичного, ні юридичного, ні економічного.
Ростислав Сукенник розповів про спільні заяви ОУОН з ЕКУ та СКУ, а також про союзи з іншими громадами. Вже в перші дні великої війни, у лютому й березні 2022 року, ОУОН разом з Центральною радою литовської громади та Грузинським товариством у Німеччині звернулася з відкритими закликами до уряду Німеччини, до ООН, НАТО, G7 і ЄС, а також до Червоного Хреста. Політика потребує терпіння: Бундестаг у 2022 році кваліфікував Голодомор як геноцид, але публічні місця для пам’ятників ще треба вибороювати. Він закликав залу долучатися до цієї спільної справи.
Власні кошти – власна сила
ЕКУ бракує потужного власного фандрейзингу, визнав Богдан Райчинець. Він сумнівається, що європейські структури справді хочуть підтримувати організоване українство таким, яким воно себе бачить. Кошти йдуть передусім на інтеграцію та мовні курси, і коли ця потреба зникне, багато організацій залишаться без опори. Він очікує і тиску зсередини Європи – від місцевих крайніх правих і крайніх лівих. Майбутнє, на його думку, – у роботі з заможними однодумцями, які готові вкласти кошти в боротьбу добра зі злом, як це роблять громади Канади й США.
Ростислав Сукенник назвав найбільшим дефіцитом сталий оплачуваний секретаріат – ідей же не бракує. Уявіть, сказав він, що все, що ми робимо у вільний час, стало б нашою роботою. Який був би ефект? Він нагадав, що і в Німеччині після війни діяли українські кредитові спілки, і запропонував повернутися до цієї ідеї.
Павло Ґрод закликав не чекати ні на мецената, ні на державу. Якщо громада хоче українську школу – хай батьки складаються на оренду й гонорар учителям. Якщо потрібна оселя для молоді – збираймо в громаді. Залежність від держави небезпечна: приклад польської діаспори показує, як громада може розколотися по політичних лініях. Фінансова незалежність – основа незалежності громади. Евген Чолій радив модель, що швидко пристосовується до нових викликів.
Голос зали
Учасниця з Греції запитала, чи варто громадським провідникам вступати до партій. Ростислав Сукенник і Евген Чолій відповіли ствердно, якщо йдеться про демократичні партії. Павло Ґрод додав: голови громадських організацій мають лишатися позапартійними, але це не заважає лобіюванню й партійній активності членів. Дипломат Зенон Коваль розповів, що в 1980-х вступив до партії лише для того, щоб обстоювати українське питання в зовнішній політиці. Мирослав Гочак додав, що, наприклад, у Сербії меншини можуть створювати власні партії.
Представниця нової діаспори запитала про роль новоприбулих у СКУ. Павло Ґрод вказав на СУМ і Пласт і на зустрічі СКУ з тодішньою єврокомісаркою Ільвою Йоганссон щодо потреб тимчасово переміщених осіб. Він подякував новоприбулим: вони щодня нагадують, що їхні чоловіки, сини й рідні стоять на фронті, і саме вони вдихнули в організації нову енергію.
Доцентка Українського вільного університету нагадала, що частина громади має українські паспорти, але обрала Росію. Але є й тисячі українців зі Сходу й Півдня, які ще не визначилися, і за їхню душу треба боротися. Богдан Райчинець назвав це довгим процесом і застеріг: відштовхування російськомовних співвітчизників – велика помилка. Ростислав Сукенник зауважив, що люди з підходом «яка різниця» часто йдуть туди, де їм зручніше, але багато хто з них змінився через війну. Бути частиною діаспори має бути почесно й модно – відкритий клуб успішних людей. Павло Ґрод погодився: наш успіх, зокрема мережі українських лікарів, юристів чи інженерів, стане найбільшою зброєю в цій війні. Евген Чолій закликав більше говорити про те, що нас єднає, ніж про те, що розділяє: ті, хто просить світ довіритися Україні, не можуть самі занедбувати єдність.
У запитанні онлайн йшлося про те, що АдН (AfD) використовує біженську кризу та економічні труднощі, щоб дискредитувати підтримку України. Протидіяти цьому – завдання кожного у своєму середовищі, відповів Ростислав Сукенник: безпека Європи сьогодні твориться на сході України.
Студентові з Ірландії панелісти порадили не чекати запрошення: долучатися до студентських рад, пропонувати рішення й підходити до провідників своїх громад. Молодь – не майбутнє, а провід уже сьогодні, сказав Павло Ґрод. Він закликав у листопаді, місяці пам’яті жертв Голодомору, проводити акції в університетах і відновити світову мережу українського студентства.
Висновок
Українська діаспора Європи ніколи не була такою численною і такою активною. Павло Ґрод вважає її однією з трьох найвпливовіших діаспор світу. Але сила без єдності, власних ресурсів і притоку нових людей швидко виснажується. Історична діаспора пронесла українське життя крізь десятиліття – тепер ця естафета в наших руках. Долучайтеся до громад, підтримуйте їх власними внесками й говоріть разом – одним голосом.
Наостанок учасники описали своє бачення 2030 року. Богдан Райчинець побажав ЕКУ власної штаб-квартири, Ростислав Сукенник – представництва при ЄС. Павло Ґрод, який завершує останній рік своєї президентської каденції, бачить СКУ з потужними офісами в Нью-Йорку при ООН, у Брюсселі та в Києві. Евген Чолій хоче бачити СКУ ще впливовішим, а Мирослав Гочак відповів одним словом: родина. Наступний Світовий Конґрес Українців, за словами Ґрода, відбудеться в жовтні 2027 року, а наступний ЕФУД, за словами Райчинця, – через рік у Чехії або в Україні.